ОЛЕКСАНДР СЕМЕНОВИЧ АННЄНКОВ (1792-1850-ті рр.) – археолог-аматор, автор перших археологічних розкопок у Переяславі 1840 р.

Категорія: Історичний календар. Особистості Створено: Субота, 29 червня 2019, 10:22

Про перші розкопки у Переяславі 1840 р., внаслідок яких відбулося  відкриття залишків Михайлівського собору ХІ ст., широкій науковій спільноті стало відомо лише у ХХ ст., коли виявили документацію, залишену О. Аннєнковим. Деякі матеріали розкопок були опубліковані у 1975 р. Ю.С. Асєєвим, В.О. Харламовим та М.І. Сікорським у статті про дослідження Михайлівського храму ХІ ст.

О.С. Анненков народився у 1792 р., але точна дата й місце народження невідомі. Він був курським і орловським поміщиком, відставним гвардії поручиком. У 1820 чи 1821 рр. поселився у Києві, де зайнявся аматорськими археологічними дослідженнями, зокрема, на території Десятинної церкви. Дослідники зауважують, що у Київ він був висланий за жорстоке поводження з кріпаками. Енергійний та підприємливий відставний поручик знайомиться у Києві з любителями давнини, зокрема з митрополитом Євгенієм Болховитіновим та археологом Кондратієм Лохвицьким. За сприяння митрополита у 1824 р. почалися дослідження Десятинної церкви, які очолив К. Лохвицький. Аннєнков передбачливо придбав ділянку землі, на якій знаходились залишки церкви, оскільки розкопки біля головної святині Русі обіцяли цінні знахідки та скарби. Він теж взяв участь у розкопках Десятинної церкви в якості попечителя археологічних робіт. На жаль, документи цих досліджень не збереглися.

О. Аннєнков запропонував побудувати на місці стародавніх руїн нову церкву замість тієї, що поставив ще Петро Могила. Впродовж 1828-1842 рр. за його ініціативи та, як вважається, його коштом на місці давнього храму Х ст. була побудована нова Десятинна церква.

У 1835-1845 рр. О. Аннєнков входив до складу Тимчасового комітету для дослідження старожитностей у Києві. Завдяки сприянню комітету в 1835 р. при Університеті святого Володимира відкрився Музей старожитностей – перший київський музей. Його директором став дослідник Десятинної К. Лохвицький.

О.С. Анненков проводив активні розкопки ряду інших київських церков: насамперед, в околицях Десятинної, зокрема у своїй садибі на розі суч. вулиць Володимирської та Андріївського узвозу, Трьохсвятської церкви ХІІ ст., монастиря св. Дмитра ХІ ст. У 1838 р. він провів розкопки на території Михайлівського Золотоверхого монастиря. Частина цих досліджень була ініційована Тимчасовим археографічним комітетом – ім’я Анненкова фігурує у звітах комітету. Якась частка знахідок була передана музею університету, іншу привласнив сам О. Аннєнков, через що цінні артефакти були втрачені для науки. Так, під час розбору давніх фундаментів Десятинної церкви, що вчинили для зручності нового будівництва, був знайдений найбільший з відомих на сьогодні скарбів золотих речей давньоруського часу, який дістався Анненкову. Безцінний скарб був ним бездарно втрачений: серед дослідників історії Києва поширена версія, що Аннєнков відправив два мішки срібних і золотих прикрас та інших речей, знайдених у Києві, на свій хутір на Полтавщині, де частину артефактів він продав, зокрема й розплавивши у золоті злитки, а частина дорогоцінних речей якимось чином потрапила до місцевих селян, які використовували їх як прикраси до збруї чи дитячі іграшки.

 Сучасники високо цінували діяльність О. Аннєнкова. У 1841 р. він був нагороджений орденом св. Володимира, користувався великою повагою жителів Києва. Нинішні ж науковці звинувачують Аннєнкова у зруйнуванні пам’яток київського князівського двору в ході некомпетентних грабіжницьких розкопок.

У 1840 р. погляд О.С. Анненкова звернувся до Переяслава, де за літописними даними знаходився головний храм давнього міста – «митрополичий» собор Архістратига Михаїла ХІ ст. Найбільш вірогідним місцем пошуку була територія навколо існуючої Михайлівської церкви. З допомогою шурфування дослідник справді натрапив на залишки фундаментів давньоруського храму. Звіт О. Аннєнкова про проведену роботу називався «Донесение от отставного поручика О.С. Анненкова о результатах ознакомления с пам’ятниками старины в г. Переяслове». Залишились й креслення розкритих залишків, які були виявлені у 1960-х рр. у фондах ЦНБ ім. В. Вернадського АН УРСР. Збірка речових матеріалів цих розкопок згадується у списах фондових колекцій Музею старожитностей при Київському університеті св. Володимира. Їх місцезнаходження нині невідомі. У фондах Національного музею історії України виявлений лише фрагмент бронзового енколпіону ХІІ ст., знайдений О. Аннєнковим під час розкопок Михайлівського собору.

Час смерті О.С. Аннєнкова визначається орієнтовно 1850-ми рр., місце поховання невідоме. По одній з версій, у 1850-х рр. О. Аннєнков по доносу потрапив до в’язниці за фальшування асигнацій, де, начебто, й помер.

Джерела:

Ананьєва Т. Десятинна церква: коло витоків археологічних досліджень (1820-1830-і рр.) // Церква Богородиці Десятинна в Києві. – К: вид-во «АртЕк», 1996. – С. 5-23.

Асеев Ю.С., Харламов В.А., Сикорский М.И. Исследования Михайловского собора в Переяславе-Хмельницком // Славяне и Русь. – К.: Наукова думка, 1979. – С. 122–137.

Курінний П. Історія археологічного знання про Україну: [Препринт / Передм. О. Супруненка. – Репринт. роботи] / П. Курінний; Укр. віл. університет, Центр охорони та досліджень пам’яток археології упр. к-ри Полт. облдержадміністрації. – Полтава: Криниця, 1994. – 140 с. (С. 40, 58).

Интернет–ресурс «Ностальгия. Киев. Прогулка по старому городу». Интернет–ресурс «Печерск».

Старші наукові співробітники НДС «Археологічна експедиція» та НДВ археології                      Г.М. Бузян, О.В. Юрченко