4 БЕРЕЗНЯ НАРОДИВСЯ МИКОЛА ОМЕЛЯНОВИЧ МАКАРЕНКО (16.02/4.03.1877-4.01.1938) – ВИДАТНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ АРХЕОЛОГ І МИСТЕЦТВОЗНАВЕЦЬ

Категорія: Історичний календар. Особистості Створено: Неділя, 03 березня 2019, 09:54

Микола Макаренко народився 4 березня (16 лютого за старим стилем) 1877 р. в с. Москалівка Роменського повіту Полтавської губ. (нині Сумської обл.) у селянській козацькій родині. Навчався у Лохвицькій гімназії (1897). Він був прекрасним художником: закінчив Центральне училище технічного малювання барона А. Штиглиця у Петербурзі (1902). Навчався у Петербурзькому Археологічному інституті (1902-1905). Дослідницьку діяльність розпочав у Ермітажі – довгий час працював помічником головного хранителя Ермітажу (1910-1917). Тісно співпрацював з Імператорською Археологічною комісією, Дійсний член Російського археологічного товариства (з 1910). Написав цінне дослідження «Художественные сокровища Эрмитажа» (1915).

Розвідки та розкопки на Переяславщині 1906 р. М.О. Макаренко проводив офіційно як дійсний член Імператорського Російського Археологічного Товариства. Його польові дослідження викладені в «Отчете Императорской Археологической Комиссии» та «Известиях Императорской Археологической Комиссии». Дослідник констатував поширення грабіжницьких розкопок серед місцевих жителів та скуповування старожитностей спеціальними перекупниками. Він описав побачені по дорозі між Борисполем та Переяславом 8 курганів, звернув увагу на розорювання курганів селянами. Також обстежив частину Великого «змійового» валу і провів його обміри, а саме навів його профіль, вказав розміри. У самому місті дослідник оглянув оборонні споруди дитинця, Михайлівську церкву ХVІІІ ст., середньовічні кам’яні хрести кладовищ в ур. Ярмарковщина та у с. Борисівка. Звіт про ці та інші дослідження на Полтавщині М. Макаренко опублікував у «Известиях императорской археологической комисии» у 1907 р.

1918 р. він отримав громадянство УНР та оселився у Києві. Упродовж 1920-1925 рр. був директором музею Мистецтв ВУАН (Всеукраїнської академії наук), що відкрився на основі унікальної збірки Богдана і Варвари Ханенків. У складі Софійської комісії та Археологічного Комітету досліджував Софійський собор, пам’ятки Києво-Печерської лаври, Михайлівського Золотоверхого собору, Спаського собору в Чернігові. Як співробітник Трипільської комісії ВУАК розкопував у 1925–1926 рр. трипільські поселення біля сіл Халеп’я на Київщині та Євминка на Чернігівщині. Світове визнання йому принесли розкопки Маріупольського могильника епохи неоліту (1930-1931).

Упродовж усього життя вчений активно виступав проти руйнування безцінної спадщини минулого. Він єдиний, хто у 1933 р. не поставив підпис під актом на знесення Михайлівського Золотоверхого собору. Радянська влада йому цього не пробачила. Вченого кілька разів заарештовували. Але знищили не одразу – занадто відома й популярна у науковому світі була фігура Миколи Макаренка. 4 січня 1938 р. постановою «трійки» НКВС СРСР М.О. Макаренко був розстріляний у тюрмі у Новосибірську. Реабілітований він був лише у 1989 р. На стіні відновленого Михайлівського собору в Києві відкрита меморіальна дошка видатному досліднику та громадянину.

Література:

Макаренко Н.Е. Отчет об археологических исследованиях в Полтавской губернии в 1906 г. // ИАК. – СПб., 1907. – Вып. 22. – С. 38–90.

Джерела:

  1. Макаренко Д.Є. Микола Омелянович Макаренко. – К., 1992. – 168 с.
  2. Цвейбель Д.С. Микола Омелянович Макаренко (До 40-річчя відкриття Маріупольського могильника) // УІЖ. – 1970. – № 8. – С. 128-130.

Старший наук. співробітник НДС «Археологічна експедиція»                                   Г.М. Бузян