МИХАЙЛО ЛЕОНТІЙОВИЧ МАКАРЕВИЧ – ДОСЛІДНИК ТРИПІЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

Категорія: Історичний календар. Особистості Створено: Середа, 25 липня 2018, 17:46

27 липня наукова спільнота відзначає чергову річницю від дня народження відомого археолога, дослідника культури ранніх землеробів М.Л. Макаревича. Про його життєвий та творчий шлях можна дізнатися у Музеї трипільської культури Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав».

Михайло Леонтійович народився 27 липня 1901 р. у м. Бердичів нині Житомирської області. У 1930 р. він закінчив музейний відділ педагогічного факультету Київського художнього інституту. Науково-дослідницьку роботу розпочав у 1927 р. під час стажування на розкопках трипільського поселення Колодяжне під керівництвом С.С. Гамченка. У подальшому на довгі роки стає його учнем та послідовником. З 1929 р. працював практикантом-асистентом, а згодом лаборантом та молодшим науковим співробітником Всеукраїнського археологічного комітету Всеукраїнської академії наук (ВУАК) (з 1934 р. Інститут історії матеріальної культури, а з 1938 р. – Інститут археології АН УРСР). З цього часу стає постійним учасником Трипільської експедиції ВУАК, де під керівництвом С.С. Гамченка проводить дослідження на поселеннях Білий Камінь, Райки, Стіна .

У 1934-1940 рр. працював у складі Трипільської експедиції ІІМК АН УРСР на поселеннях Коломийщина І (1934-39) та Володимирівка (1934-39).

У 1939-1940 рр. досліджував пізньотрипільське поселення Городськ. Отримані матеріали допомогли вирішити ряд питань пов’язаних із «зникненням» трипільської культури та віднайти оригінальні знахідки – пряслиця прикрашені наколами, піктограмами із рослинним орнаментом.

У 1940-х рр. вивчав ранньотрипільські пам’ятки на Побужжі. У 1947-1949 рр. провів дослідження на поселенні Сабатинівка ІІ. Тут було розкопано три житла та два заглиблення. Серед знахідок: знаряддя праці з кременю та кістки, антропоморфна пластика, посуд оздоблений заглибленими лініями заповнених білою пастою, розписом червоною вохрою, штампами, канелюрами, різноманітними наліпчиками.

Комплекс знахідок у житлі 3, на думку дослідника, пов’язаний з певним магічним культом. Перед піччю у чіткій послідовності були розміщені антропоморфні скульптурки, глиняний посуд, миска з кістками бика, курильниця, п’ять зернотерок (біля кожної була скульптурка). У глибині житла знаходилося підвищення, де містилися 16 жіночих скульптурок, які сиділи на маленьких круглих крісельцях зі спинками у вигляді ріжок бичка. Таке ж крісло великих розмірів знаходилося поряд. Біля нього стояла посудина з рельєфним зображенням чотирьох жіночих грудей. На матеріалах досліджень Макаревич М.Л. відтворив зовнішній вигляд святилища та реконструював обряд випікання священного хліба.

Він вважав, що «Сабатинівський храм» – своєрідний жіночий будинок, у якому випікали ритуальний хліб та здійснювали заклинальні обряди. Запропонований цікавий сценарій обряду, за яким п’ять жінок здійснювали обмолот зерна і розтирали його на борошно на п’яти кам’яних зернотерках. Біля кожної зернотерки знаходилась жіноча глиняна скульптурка, яка уособлювала собою божество родючості і наділяла зерно життєдайною силою. Ці ж п’ять жінок замішували й тісто для новорічного хліба. Шоста жінка, що знаходилась у святилищі,  розпалювала вогонь у печі і випікала хліб. Сакральною охоронницею його мала бути скульптурка, що знаходилась біля печі. Магічну силу цього обряду підсилювало  зілля, що горіло у курильниці. Очолювала заклинально-обрядову церемонію сьома, найстарша жінка, засновниця роду. Вона сиділа у кріслі-троні біля вівтаря. Вхід до святилища охороняла кістяна фігурка, що була покладена на поріг.

У рамках розробки сакральної сфери трипільського населення Макаревич М.Л. спільно з Петровим В.П. вважав антропоморфні скульптури раннього періоду трипільської культури як доісторичне відображення образу Змієногої Богині із скіфської генеалогічної легенди.

У 1948 р. дослідник провів розкопки на поселенні Гринівка. Особливий інтерес представляє знайдений  тут посуд орнаментований заглибленим орнаментом у поєднанні з розписом червоною вохрою та оздобленням канелюрами та ямками. Серед розмаїття посуду – грушоподібні посудини. фруктовниці на високих піддонах, серед яких одна на антропоморфному піддоні.

Проводячи обстеження на Житомирщині М.Л. Макаревич відкрив близько 30 пізньотрипільських поселень. На одному з них поблизу с. Паволочі провів розкопки (1947 р.). Комплекс знахідок становив велику кількість фрагментів посуду, знаряддя праці, глиняну обмазку з різноманітними відбитками, кістки тварин, антропоморфну та зооморфну пластику. Виявлено сліди поховання, яке дослідник відніс до трипільського часу.

У 1951-1953 рр. разом з Даниленком В.М. досліджував Червонохутірський могильник софіївського типу. На ньому було відкрито 167 захоронень з обрядом кремації. У похованнях знаходились скупчення кальцинованих кісток та супровідний інвентар: посуд, знаряддя праці, прикраси та зброя. У порівнянні з аналогічними Чернинським та Завалівським могильниками на Червонохутірському значно переважає у захороненнях зброя, що вказує на напружену військову ситуацію у Подніпров’ї на початку ІІІ тис. до н.е.

У 1958-1959 рр. загін Середньобузької експедиції під керівництвом М.Л. Макаревича поновив дослідження поселень Стіна 2 та Стіна 4. Дослідник визначив полощу поселення – близько 100 га та відніс його до поселень-гігантів. На основі вивчення решток наземних жител М. Макаревич один з перших висловив припущення про використання трипільцями Подністров’я у домобудівництві місцевого каменю (своєрідний фундамент). На поселенні було відкрито виробничий комплекс по обробці кременю й рогу та залишки виробництва: сокири, нуклеуси, відбійники, нуклеуси, відщепи, роги тварин. Також було віднайдено чисельну кількість знахідок, пов’язаних із ткацьким ремеслом: пряслиця, грузила-відтяжки та денця посудин з відбитками тканин. За ними вперше дослідницею М.А. Новицькою було реконструйовано трипільські тканини.

Велику роботу здійснив дослідник над створенням карти пам’яток трипільської культури, залучивши до неї матеріали зібрані членами Трипільської комісії ВУАК.

У Інституті археології Михайло Леонтійович Макаревич працював до 1963 р. Його науковий доробок складає близько 30 наукових публікацій. Помер відомий археолог у 1988 р. Похований у Києві.

Література про дослідника:

  • Мезенцева Г.Г. Дослідники археології України. – Чернігів, 1997. – С. 45.
  • Відейко М.Ю. Макаревич Михайло Леонтійович // Енциклопедія трипільської цивілізації. – К., 2004. – Т.ІІ. – С. 320-321.

Окремі праці дослідника:

  • Середньобузька експедиція по дослідженню пам'яток трипільської культури // Археологічні пам'ятки. – 1952. – Т.4. – С. 89-95.
  • Трипільське поселення біля с. Павалочі // АП. – 1952. – Т.4. – С 96-103.
  • Статуэтки трипольского поселения Сабатиновка // КСИАУ. – 1954. – Вып.3.
  • Раскопки первого Михайловского поселения // Краткие сообщения Института археологии Академии наук УССР. – 1955. – Вып.4.
  • Исследования у районе с. Стена на Среднем Днестре // КСИА АН УССР. – 1960. – Вип. 10. – С. 23-32.
  • Об идеологических представлениях у трипольских племен // ЗОАО. – 1960. – Т. 1. – С. 290-301.
  • Скифская генеалогическая легенда // СА., 1963. – С. 20-31. (соавт.: Петров В.)

Завідувач науково-дослідного відділу «Музей трипільської культури»                                           Дмитро Тетеря

Молодший науковий співробітник  науково-дослідного відділу«Музей трипільської культури»     Валентина Білоусько