ДО 89-РІЧЧЯ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ГАННИ САМУТІНОЇ

Категорія: Історичний календар. Особистості Створено: Вівторок, 01 травня 2018, 10:48

Народилася талановита художниця 1 травня 1929 р. в с. Ташань у родині хліборобів. Дитинство майбутньої майстрині минуло на Переяславщині. Спочатку вона навчалася в семирічній школі, але, коли перейшла до четвертого класу, розпочалася війна. Ганна працювала на різних с/г роботах: орала, допомагала пристарілим. Після війни вона гарно закінчила школу. Її улюбленою справою було малювання. Потім з’явилася мрія – стати художницею. Коли Ганну запитували, від кого в неї такий талант, то вона розповідала, що в неї був дядько, який гарно малював. На відміну від своїх родичів, Ганна хотіла стати професійною художницею.

Після закінчення школи її не випускали із села, не давали паспорта, але за допомогою вчителя, який переконав усіх, що вона дуже талановита і повинна далі навчатися, їй удалося залишити село.

У 1946 р. Ганна Самутіна вступила до училища. Комісія подивилася на її малюнки і, побачивши великий талант, прийняла її без іспитів.

Навчалася Г. Самутіна на гобеленному відділі. Її дипломною роботою став гобелен «Україна урожайна». Вивчала Ганна всі техніки народного мистецтва. Навчалася відмінно, отримала диплом із відзнакою.

У 1951 р. Ганна закінчила текстильний факультет Київського училища прикладного мистецтва, одержавши спеціальність художника-виконавця художнього килимарства. Потім стала працювати в цеху прикладного мистецтва. Займалася розписуванням по шовку. У 1953 р. була запрошена в Київську кіностудію як художник по костюму.

У 1958 р. вступила до Київського державного художнього інституту, де навчалася в майстерні книжкової графіки професора, народного художника СРСР В.І. Касіяна.

З 1962 р. співпрацювала з видавництвом дитячої літератури «Веселка» як художник-ілюстратор і оформлювач дитячих книг (до 1973 р.). У 1973 р. стала працювати в Київському монументально-декоративному комбінаті як художник-монументаліст. Виконала ряд виробничих замовлень. Кращі з них: мозаїчні стели в Узбекистані, мозаїчна композиція «Праздник дружбы и урожая» в м. Ямпіль Вінницької області, мозаїчне панно «Народное искусство Белоруссии» для будинку культури м. Жабинка Брестської області, а також багатофігурне панно «За мир, за жизнь», виконане для м. Умані Черкаської області.

Ганна любила подорожувати. Побувала в Трускавці, Карпатах, Криму. Під час подорожей вона зробила багато ескізів. Результатом цього є серія пейзажів. Деякі пейзажні образи піднімаються до філософського узагальнення, коли природу художниця сприймає як частину великого Всесвіту. Ганна Самутіна була людиною духовного світу. Вона вважала, що мистецтво – це захоплення, яке не оцінюється грошима.

У Ганни була сестра Софія. У 1979 р. в Києві відбулася виставка живопису сестер Самутіних. Усі роботи сестер-художниць народні, своєрідні. Ганна любила фон картини темперою або гуашшю, щоб соломка, стебла очерету і кукурудзи були більш яскравими і сонячними.

Велику працю і фантазію вкладали сестри у свою роботу. Дуже гарно виконані невеликі гравюри з краєвидами Карпат.

У 1992 р. у Переяслав-Хмельницькій дитячій художній школі експонувалася виставка картин художниці Г.І. Самутіної. Живопис, графіка, інкрустація соломкою – близько 70 робіт, які широкі за тематичним, жанровим і технічним діапазоном. На виставці були представлені пейзажі, натюрморти, тематичні картини, виконанні аквареллю, гуашшю, олією, кольоровими олівцями, соломкою.

На роботах художниці зображення квітучої флори, жінки-матері, яка сприймається як символ української мадонни. І все ж найбільш проникливо «звучать» прості і скромні мотиви рідного краю. Це українське село, хатки під стріхою, чарівні куточки міста, історичні пам’ятки.

Ще одну грань творчості Г.І. Самутіної розкривають графічні роботи, зокрема ілюстрації до українських народних казок.

Після художниці залишилися картини «Наречені», «Фестиваль», «Лелеки», «Осінь», ліногравюра «Сім’я». У Музеї хліба НІЕЗ «Переяслав» представлені роботи Г. Самутіної «Хліб минулого» та «Хліб майбутнього».

Відійшла у вічність Ганна Іванівна 16 квітня 2009 року.

 

        Науковий співробітник НДВ «Музей хліба»                                            Олена Тонконог