Народився 3 березня (19 лютого за ст.ст.) в Царському селі (нині м. Пушкін Ленінградської обл., Російська Федерація) в родині міщанина. У 1860-х рр. навчався в Санкт-Петербурзькій Рисувальній школі Товариства заохочення мистецтв. У 1864 р. вступив до Петербурзької Академії мистецтв, яку закінчив із великою срібною медаллю та званням класного художника ІІІ ступеня (за проект концертної зали) (1871).
Мене ізмалку люблять всі дерева,
і розуміє бузиновий Пан,
чому верба, від крапель кришталева,
мені сказала: «Здрастуй!» - крізь туман.
Чому ліси чекають мене знову,
на щит піднявши сонце і зорю.
Я їх люблю, я знаю їхню мову.
Я з ними теж мовчанням говорю.
(Ліна Костенко)
Марія Пантелеймонівна Буряк (1935–2008) – художниця із світовим ім’ям, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, член Національної спілки художників України, лауреат премії імені Катерини Білокур. Ця талановита жінка попри життєві негаразди та фізичні вади була «вільною птахою», яка своїм прагненням волі в мистецтві, спілкуванні, побуті, окриляла інших.
Народився 2 березня 1922 р. у с. Липки, нині Гощанського р-ну Рівненської обл. Закінчив Львівський Інститут прикладного та декоративного мистецтва (1953). Працював в Інституті (нині Національна Академія Мистецтв) завідувачем відділу художньої кераміки, професором-консультантом (1961–1975); з 1963 р. одночасно працював у Львівському музеї етнографії та художнього промислу АН УРСР на різних посадах. Згодом перейшов на роботу старшим науковим співробітником до Львівського відділення Інституту Мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР (1975–1985). Був членом Правління Спілки Художників України (з 1961 р.), головою секції мистецтвознавства і народного мистецтва (1969–1987).
Народився 2 березня (18 лютого по ст. ст.) 1819 р. у с. Семеногірка Полтавської губ. (нині с. Червоногірка у складі с. Іркліїв Чорнобаївського р-ну Черкаської обл.) у дворянській родині Курило-Сементовських: батько Максим Пилипович Курило-Сементовський був лікарем, два брати Олександр та Костянтин Сементовські – відомі історики, етнографи, краєзнавці та письменники. Микола Сементовський навчався в Гімназії вищих наук князя Безбородька (1836) та в Ніжинському юридичному ліцеї (1840).
В 1934-38 рр. в Україні відбувалася череда арештів в середовищі української інтелігенції. Серед них були і члени Державної української капели бандуристів. Коли знайомишся із значною кількістю аркушів справи і вчитуєшся в сторінки допитів арештованих, відчуття ницості представників влади та невідворотності долі представників української інтелігенції тяжким тягарем поселяється в думках. З’являється відраза, після ознайомлення з записами тих недолугих допитів. Недолугі, але вони вирішували долю людини і люди жили в тому жахітті. Арешти відбувалися за примітивними наклепами спецагентів, яким надавалася вказівка, як формулювати доноси і, в якому звинуваченні.
2 березня 2021 року виповнюється 162 роки з дня народження видатного письменника минулого, творчість якого увійшла в скарбницю світової культури - класика єврейської літератури Шолом - Алейхема (Соломона Нохумовича Рабіновича). Шолом - Алейхем - Мир Вам! Саме з таким ім’ям він прийшов у літературу і став справді народним письменником.
Біля третьої вітрини Музею кобзарства йде розповідь про етнографічну експедицію, яку організували Леся Українка (Косач-Квітка), Климент Квітка, Опанас Сластіон, Філарет Колесса (Рис. 1,2,3). Експедиція стала можливою завдяки тому, що в кінці ХІХ ст. в світі з’явилися перші унікальні звукозаписуючі пристрої, і це були – фонографи (Рис. 4,5).
Тетяна Оболдуєва народилася 3 лютого (21 січня по ст. ст.) 1908 р. у Тюмені, в родині лікаря, який був засланий до Сибіру. У 1927 р. вступила на етнологічний факультет Першого Московського університету, через рік перевелася на східний факультет Середньоазійського університету в Ташкенті (1928–1930). Після закінчення навчання. працювала в Державній Академії історії матеріальної культури (ДАІМК) та у музеях Ленінграда, зокрема в Ермітажі, у Відділені раннього феодалізму під керівництвом відомого вченого-археолога Б. О. Латиніна.
Леоніла Анатоліївна Голубєва народилася 12 (19) січня 1909 р. в м. Казані (Росія) у родині вчителів. Навчалася у Саратовському державному університеті (1926–1930). Після закінчення навчання працювала вчителем середньої школи (1930–1933). Згодом вступила в аспірантуру при Державному історичному музеї (1933–1936), в якому працювала понад 10 років старшим науковим співробітником (1936–1946). У 1946 р. захистила кандидатську дисертацію на тему «Топография домонгольского Киева». Після захисту дисертації продовжила роботу в редакції БСЭ (Большой Советской Энциклопедии) – завідувала редакцією археології, антропології та етнографії (1946–1956). Активно працювала в редакції журналу «Советская археология» Інституту археології АН СРСР (1956–1965). Л. А. Голубєва 30 років працювала в Інституті археології АН СРСР у Москві (1956–1986). Коло її наукових інтересів зосереджувалися на дослідженні побуту та культури східних слов’ян і фіно-угрів. Докторську дисертацію захистила на тему «Весь и славяне на Белом озере» (1973).
Загальновідомо, що Т. Шевченко написав «Заповіт» у покоях переяславського лікаря Андрія Йосиповича Козачковського. Нині це меморіальна кімната Музею Заповіту Т. Г. Шевченка. Її називають священною, адже там відбулась таємниця народження всесвітньо відомого твору українського генія.