Вікентій Хвойка – першовідкривач культури давніх землеробів
До піонерів і фундаторів української археології належить ім’я Вікентія В’ячеславовича Хвойки, який збагатив археологічну науку України, відкривши цілу низку нових культур. Йому належить першість відкриття культури прадавніх землеробів-трипільців.
21 ЛЮТОГО – ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ ВІКТОРА ІВАНОВИЧА ЛІСОВОЛА (21.02.1931 – 05.04.2013)
ВІКТОР ІВАНОВИЧ ЛІСОВОЛ – відомий бандурист, композитор, автор музики до знаменитої пісні-маршу на слова Вадима Крищенка «Наливаймо, браття, кришталеві чаші», заслужений працівник культури України (2008).
18 ЛЮТОГО ВИПОВНЮЄТЬСЯ 160 РОКІВ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ЛЕВА ВАСИЛЬОВИЧА ПАДАЛКИ (1859-1927) – УКРАЇНСЬКОГО ІСТОРИКА, СТАТИСТА, АРХЕОЛОГА, ЕТНОГРАФА, КРАЄЗНАВЦЯ, ГРОМАДСЬКОГО ДІЯЧА, ДОСЛІДНИК ІСТОРІЇ ТА АРХЕОЛОГІЇ ПЕРЕЯСЛАВЩИНИ
Лев Падалка народився у с. Чорнухи Лохвицького повіту Полтавської губ. у родині священика. Освіту здобував у Лубенському духовному училищі і Полтавській духовній семінарії (1879).
9 лютого – день народження Є.Ф. Іщенка
9 лютого 2019 року виповнюється 120 років від дня народження Єфрема Федотовича Іщенка – невтомного дослідника народної культури, краєзнавця, талановитого гідромеліоратора, активного громадського діяча, палкого патріота рідного краю, знавця історії Переяславщини, учасника створення першого вітчизняного скансену в м. Переяслав-Хмельницький.
ПАМ’ЯТІ ПРЕПОДОБНОГО ЄФРЕМА ПЕЧЕРСЬКОГО, ЄПИСКОПА ПЕРЕЯСЛАВСЬКОГО
Щороку 10 лютого у православному календарі відзначається день пам’яті святого Єфрема – видатного церковного діяча Русі, ініціатора монументального кам’яного будівництва, засновника лікарняної справи Київської Русі ХІ ст. Ім’я цього святого пов’язується переважно з Переяславом, тому він згадується у джерелах саме як Єфрем Переяславський.
4 ЛЮТОГО ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ БОРИСА МИКОЛАЙОВИЧА МОЗОЛЕВСЬКОГО (4.02.1936-13.09.1993)
БОРИС МИКОЛАЙОВИЧ МОЗОЛЕВСЬКИЙ – УКРАЇНСЬКИЙ АРХЕОЛОГ І ПОЕТ, ПЕРШОВІДКРИВАЧ СКІФСЬКОГО КУРГАНУ «ТОВСТА МОГИЛА» ТА ЗНАМЕНИТОЇ ЗОЛОТОЇ ПЕКТОРАЛІ, ДОСЛІДНИК АРХЕОЛОГІЧНИХ ПАМʼЯТОК ПЕРЕЯСЛАВЩИНИ.
ТВОРЧА ВИСОЧІНЬ ОЛЬГИ БУДУГАЙ (до 55-річчя від дня народження)
Будугай Ольга Дмитрівна народилася 4 лютого 1964 року в місті Гуляйполі Запорізької області. 1981-го року із золотою медаллю закінчила Гуляйпільську СШ № 1, потім факультет романо-германської філології Запорізького державного університету та філологічний факультет Бердянського педагогічного інституту. Працювала вчителем іноземної мови, науковим співробітником у краєзнавчому музеї, викладачем української та зарубіжної літератури, старшим викладачем кафедри літератури і методики навчання ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди». Нині працює викладачем німецької мови й латини, завідувачем кафедри іноземних мов у Білоцерківському інституті економіки та управління Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна». Кандидат філологічних наук. Видала збірку «Скарби Приазов'я» (2001) та історико-документальну повість «У тунелях таємничої Дори» (2002), у співавторстві з А. Будугаєм дві книги: «Сторінки історії Запорозького козацтва» (2008) та «Святковий вінок» (2009). Окрім цього, у співавторстві з А. Будугаєм та С. Литвиненком побачила світ збірка поезій і прози «Слова – світи» (2010).
ІВАН КОВАЛЕНКО – ПОЕТ, ДИСИДЕНТ, УЧИТЕЛЬ
Коваленко Іван Юхимович народився 13 січня 1919 року (за документами 30 грудня 1918 р.) у селі Лецьки, що на Переяславщині. Життя поставило карби на його імені: поет, дисидент, учитель. Батька, Коваленка Юхима Гнатовича, розорили за радянської влади: зруйнували хату, знищили садибу. Мати, рятуючись від злиднів, пішла світом шукати порятунку. Івану довелося вступити в комуну «Маяк батраків», де повинен був працювати з 7 до 16 років: літом працював, зимою вчився. Голодомор 1932–1933 років, бездомність, бідування… Безпритульний хлопець прибився до школи № 1, що у Переяславі, де його й ще трьох дітей приютив учитель української мови та літератури Никанор Васильович Рубан.
5 СІЧНЯ НАРОДИВСЯ ВАСИЛЬ ГРИГОРОВИЧ ЛЯСКОРОНСЬКИЙ (24.12.1859/5.01.1860–1.01.1928)
ВАСИЛЬ ГРИГОРОВИЧ ЛЯСКОРОНСЬКИЙ (24.12.1859/5.01.1860–1.01.1928) – талановитий український історик, археолог, етнограф, нумізмат, картограф, представник історичної школи Володимира Антоновича, дослідник історії та археології Переяславщини, автор відомої монографії «История Переяславльской земли с древнейших времен до половины ХІІІ столетия».
1 СІЧНЯ 1833 Р. НАРОДИВСЯ ПЕТРО ОЛЕКСАНДРОВИЧ ЛАШКАРЬОВ (1.01.1833-9.09.1899)
ПЕТРО ОЛЕКСАНДРОВИЧ ЛАШКАРЬОВ (1.01.1833-9.09.1899) – ЮРИСТ, АРХЕОЛОГ, ПРОФЕСОР КИЇВСЬКОЇ ДУХОВНОЇ АКАДЕМІЇ ТА КИЇВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ ПО КАФЕДРІ ЦЕРКОВНОГО ПРАВА, ДОСЛІДНИК АРХЕОЛОГІЇ ПЕРЕЯСЛАВА
Народився 1 січня 1833 р. у с. Карманове нині Дмитрівського р-ну Курської обл. Петро Лашкарьов належав до відомої дворянської родини, яка походила від грузинського роду Лашкаришвили-Билури, що переїхали до Росії за Петра І. Закінчив Курську духовну семінарію (1855) та Київську духовну академію, де став магістром богослов’я (1859). Працював у Київській духовній академії (1859-1885), де отримав звання екстраординарного професора по кафедрі канонічного права (1866). Викладав церковну археологію до 1871 р. й займався археологічними дослідженнями культової архітектури давньоруського часу. У Київському університеті св. Володимира працював на кафедрі церковного права (1885-1899). Відомий спеціаліст з церковного права. Член Археологічного товариства при Київській духовній академії. Брав участь від академії у I (1869) та II (1871) Археологічних з’їздах. У 1881 р. за дорученням Імператорського археологічного товариства входив до комісії з відкриття фресок Кирилівської церкви у Києві. У 1870 р. професор створив у Київській духовній академії Церковно-археологічний музей. З 1873 р. він працював над описом давніх храмів Києва, Чернігова, Переяслава, Канева.