Надходить 10 річниця з дня смерті поета Петра Яковича Ярмоленка. Він народився 15 серпня 1931 року в селі Мала Каратуль, що на Переяславщині. Освіту здобув у Переяслав-Хмельницькому педагогічному училищі та Київському державному педінституті ім. О. М. Горького. Працював учителем історії та директором школи в Криму. 1962 року закінчив аспірантуру при НДІ психології АН УРСР, захистив кандидатську дисертацію. Займав посаду доцента в Житомирському та Херсонському педінститутах, а з 1988 року викладав у Переяслав-Хмельницькому державному педагогічному університеті ім. Г. Сковороди.

М.П. Кучера народився 21 листопада 1922 р. в с. Березівка Гомельської області Білоруської РСР, чех за національністю. По закінченню школи був призваний до Червоної Армії. Учасник Другої Світової війни у складі Західного, Брянського, 2-го Білоруського фронтів. Нагороджений орденом Червоної Зірки, медалями «За боевые заслуги», «За оборону Москвы», За освобождение Варшавы», медалями Польщі «За заслуги на полі бою», «За Варшаву», «За Перемогу».

Народилася у с. Матвіївка Градизького р-ну Полтавської обл. в родині службовців. У 1934 р. родина переїхала з Харкова до Києва. Тут закінчила середню школу. З початком Другої світової війни, в липні 1941 р., Надія виїхала в евакуацію до Тули (Росія), де до 1943 р. служила червоноармійцем у повітряній обороні і, водночас, навчалася в Тульському педагогічному інституті. У 1943 р. Надія Шендрик повернулася до Києва і продовжила навчання на історичному факультеті Київського державного педагогічного інституту ім. М. Горького, який закінчила у 1944 р. Того ж року почала працювати у Державному республіканському історичному музеї УРСР (нині Національний музей історії України). У цьому музеї Н.І.Шендрик працювала до виходу на пенсію в 1988 р., пройшовши шлях від молодшого наукового співробітника до завідувачки відділу «Східні слов’яни. Давньоруська держава Х–ХІІІ ст.». Музейний стаж її складав 44 роки.

Василь Завгородній – відомий співак, талановитий художник, прекрасний скульптор-різьбяр, поет та прозаїк.

Д.І. Бліфельд народився у м. Волочиську Хмельницької обл. в родині службовців. Трудову діяльність розпочав у 1928 р.  – завідував клубом у м. Волочиську, а потім – бібліотекою Будинку працівників освіти у м. Проскурові (нині м. Хмельницький). У 1933 р. закінчив Проскурівський технікум політосвіти і деякий час викладав у ньому. У 1939 р. закінчив з відзнакою історичний факультет Київського державного університету ім. Т. Шевченка, а в 1941 р. – аспірантуру Інституту археології АН УРСР. Під час другої світової війни, звільнений за станом здоров'я від служби в Червоній Армії, впродовж 1941-1943 рр. перебував у евакуації в Уфі та Москві, працюючи молодшим науковим співробітником Інституту суспільних наук, потім – Інституту історії та археології АН УРСР. Перебуваючи в Уфі, вивчав археологічні старожитності Башкирії. У 1943 р. захистив кандидатську дисертацію «Археологічні пам’ятки Башкирії середини І тис. н. е.». З 1944 р. і до останніх днів життя працював старшим науковим співробітником відділу слов’янської археології ІА АН УРСР.