СПИРИДОН–СОНЦЕВОРОТ

Категорія: Історичний календар. Обрядовість Створено: П'ятниця, 25 грудня 2020, 10:31

25 грудня православні відзначають день пам’яті святителя Спиридона. Жив у кінці ІІІ – першій половині ІV ст. на о. Кіпр. Тримифунтський єпископ, чудотворець, вирізнявся надзвичайною доброзичливістю і душевною чуйністю. Спиридон шанується як святий, який ходить – священнослужителі о. Корфу, де нині зберігаються його мощі, декілька разів на рік змінюють святому взуття, тому що попереднє зношується. Інколи замок раки не можна відкрити, тоді говорять, що святий ходить по острову і творить добрі справи.

Оскільки до 25 грудня стає помітним збільшення світлового дня, «святителя Спиридона» помилково ототожнювали із днем зимового сонцевороту: «на Спиридона дня прибуде на макове зерня», «після Спиридона день хоч на горобиний скок, а все ж таки збільшується». Намагаючись пояснити, чому саме зі «Спиридона» ніч стає коротшою, розповідали таку легенду. Жив колись на світі дуже красивий парубок, якого звали Спиридон. Закохалася у нього відьма, а за те, що хлопець її зневажив, захотіла його задушити. Перетворилася на кішку, застрибнула сплячому на груди, та Спиридон убив її. Інші відьми вирішили помститися за подругу, але Спиридон знав підступність відьом. Він пішов на могилу вбитої та виліз на хреста, адже відьми на можуть побачити на хресті людину. Шукали, шукали відьми Спиридона – ніде його немає. А вбита відьма говорить: «Він сидить на моєму хресті». Знайшли відьми дванадцять недогарків свічок і ними підпалили хреста. Побачивши, що хрест горить, Спиридон почав молитися Богові: «Господи! Боже мій! Скороти ніч хоча б трохи, щоб хрест не згорів до ранку, інакше я загину!». Тільки він це сказав – заспівали півні, і відьми зникли. Це Бог скоротив для Спиридона ніч, і з тих пір усе так і залишилося.

По погоді в цей день визначали час весняної сівби: «якщо вранці хмарно, сів повинен бути раннім, якщо хмарно вдень – середній сів буде врожайним, якщо ж вечір хмарний – найкращим буде пізній сів».

По погоді перших дванадцяти днів, що йшли за днем Спиридона, дізнавалися про погоду кожного з 12 місяців наступного року: яким буде 26 грудня, таким буде і січень, погода 27 грудня віщувала погоду лютого і так далі.

В день, коли за народними уявленнями сонце переходить на другий бік, а зима посилюється, здійснювали різні магічні дії: палили вогнища та здіймали галас, щоб злякати зиму, годували курей із рукава – «щоб гарно неслися і квочки сідали», знову тряси плодові дерева – «на урожай».

Намагалися не працювати – «бо миші все поїдять, і навіть солому поточать».