НА СЕМЕНА ВЖЕ ТРАВИЧКА НЕ ЗЕЛЕНА

Категорія: Історичний календар. Обрядовість Створено: Понеділок, 14 вересня 2020, 12:33
Notice: Undefined variable: info in /home/ksere795/niez.com.ua/templates/urbanlife/html/com_content/article/default.php on line 176

14 вересня відзначається свято Преподобного Симеона Стовпника. Видатний християнський аскет (390-459 рр.). У віці 18 років прийняв постриг та оселився в монастирі. Його аскетичні обітниці були настільки суворими, що настоятель вимушений був звільнити його, бачачи, як жорстоко Симеон поводиться зі своїм тілом.

Подвижник вирушив до околиць Антіохії, де оселився на верхівці гори. Він обніс свою келію огорожею, до якої прив’язав себе залізним ланцюгом.

У 423 році Симеон винайшов новий вид аскези – стовпництво. Для цього він зробив стовп, який міцно закріпив у землі, зверху стовп мав площину, яка була оточена стіною. Тут він провів майже 40 років у безперервній молитві та пості.

Симеон був відомий не тільки як аскет, але і як духовний наставник. Вклонитися йому та отримати благословення щодня приходили юрби віруючих.

У народному побуті цей день має назву Семена, або Семена-літопроводця. Тобто того, хто проводжає і літо як пору року, і літо у значенні рік, адже 1 (14) вересня всі східні християни святкують початок літургійного року.

З цим днем було пов’язано багато починань та звершень. Так, на Семена гасили старий вогонь та запалювали новий шляхом тертя дерева об дерево.

У давнину на Семена-літопроводця закінчувалася дія торгівельних та господарських угод і договорів, господарі розраховувалися з робітниками. Заключалися договори на наступний рік .На Семена наступав строк сплати державних податків і оброків.

Також завершувалися основні сільськогосподарські роботи. До Семена обов’язково повинні були бути зібрані зернові. Починали копати картоплю, на городі розпалювали вогнище, пекли картоплю і гріли руки – щоб не мерзли зимою. Закінчували збирати баштанні культури. З цього дня мочили коноплі, м’яли льон.

Велике значення цей день мав і у сімейному житті. Чотирирічним хлопчикам стригли волосся та вперше садовили їх на коня. Цей обряд символізував перехід від дитинства до отроцтва.

Колись в Україні від Семена відновлювали роботу сільські майстри – ткачі, столяри, стельмахи, ковалі. Увечері цього дня майстри збиралися в шинок і «засиджували вечір» з горілкою. Такі «засиджування» відбувалися тиждень, аж до Другої Пречистої.

Давнім народним було Свято свічки, що його святкували київські міщани. В ніч на Семена на київських базарах за усіма законами обряду святкували есілля свічки. Вдома весело вечеряли, пили, співали. В цьому святі відчувається давній відголос містерій, присвячених прощанню з Богом сонця на зимовий період.

Наступали холоди і свято Семена було останнім, яке молодь святкувала просто неба. Від цього часу закінчувалася «Вулиця» і розпочиналися вечорниці.

Існувало колишнє вірування, що в цей день горобці злітаються в очерета і там їх чорти міряють на мірки; все, що в мірці – чортове, а поза міркою – людське. Тому, мовляв, після Семена горобців по селах стає менше. Говорили, що у день Симеона Стовпника ластівки ховаються у колодязь, а журавлі відлітають у теплі краї.