30 БЕРЕЗНЯ – «ТЕПЛОГО ОЛЕКСИ»

Категорія: Історичний календар. Обрядовість Створено: Неділя, 29 березня 2020, 20:02
Notice: Undefined variable: info in /home/ksere795/niez.com.ua/templates/urbanlife/html/com_content/article/default.php on line 176

30 березня за новим стилем (17 березня за старим стилем) свято «Теплого Олекси» – чоловіка Божого, який жив на межі ІV-V століть, був римлянином, належав до знаного роду його батьки були благочестивими християнами допомагали знедоленим.

Юнака одружили, але він, віддавши дружині обручку, пішов із дому. Сімнадцять років мандрував світом. Жив милостинею, харчувався лише хлібом і водою. А всі ночі проводив у недосипанні і молитві.

Після того прибув до Риму й оселився в батьківському будинку під виглядом жебрака. Так він прожив ще сімнадцять років. Після смерті знайшли при ньому записку з його справжнім іменем, походженням і описом усього життя. Так лише після смерті виявилося, що він був людиною святого життя.

 Олексія, чоловіка Божого, вшановували здавна. Українці з християнською любов’ю приймали бідних подорожніх, нужденних і просто жебраків, яких так і називали – Божими людьми.

Раніше, цього дня, ще з самого ранку селяни вдягались у святкове вбрання, вітали однин одного з початком весни й теплом. Це – перше по-справжньому весняне свято, коли тепло має остаточно перебороти холод. Цього дня вівсянка засвище свою пісеньку: «Покинь сани, бери віз!», а щука-риба хвостом лід розіб'є та викине ікру. У цей час веселики-журавлі повертаються з вирію. Діти кидали перед ними червоний пояс, щоб птахи далі не летіли, а кружляли над тим місцем, де пояс лежить, і вигукували: «Колесом, колесом – над червоним поясом». Дівчата зав’язували вузли на хустці і кидали на землю поперед журавлів, щоб вони побачили. Повір’я стверджує, що журавлі далі не полетять, а покружляють та й сядуть на хату. Від цього дня вважали: «Журавлі прилетіли і полудень принесли» день стає набагато довшим. На це свято ворон купає своїх дітей і відпускає їх на волю у самостійне життя. Крук благословляє дітей, щоб чесно у світі жили. Щоб крук крукові очі не довбав. Рибалки теж святкують Теплого Олекси, сподіваючись «на добрі лови», бо «хто не почитає святого Олексу, чоловіка Божого, тому риба на руку не піде...».

О.Воропай, вказує, що цей день був особливим для пасічників. Прочитавши молитву і запаливши громничну свічку, вони приступали до роботи. Якщо весна пізня і ще лютують морози, лежать сніги, вулики виносити неможна. Пасічник йшов у бджільник, де зимують бджоли, торкав рукою вулика й примовляв: «Нуте, ви бджоли, готуйтеся: прийшла пора, йдіть та не лінуйтеся. Приносьте густі меди, рівні воски та часті рої, Господові Богові на офіру, а мені хазяїнові, на пожиток». Коли снігу немає і тепло, пасічник виставляє вулики на пасіку, беручи з собою образи святого Зосима і Саватія. При цьому замовляє бджіл, «…щоб інших пасік не шукали, а мане хазяїна, держалися. Я вас, мої рої, буду в бджільнім домі збирати. Приносьте, бджоли мої, віск Господові на свічку, а мед людям на пищу». Молиться, щоб Бог послав гарне медове літо й, відповідно, багато меду. Читає молитву святому Олексі, чоловіку Божому, щоб той захищав бджіл від лиха та напасти всякої. Потім розкриває льоток, і бджоли роблять перший обліт. Іноді випускає бджіл крізь щучу голову, примовляючи: «Як тая риба в морі гуляє-буяє, родюча, плодюча і весела, так би мої бджоли гуляли і буяли веселі, плідні й родючі; як щуки-риби всяка риба боїться і лякається, так би і від моїх бджіл чужі бджоли лякалися і міцно втікали молитвами святого Зосима». Кропить їх освяченою на Стрітення водою, промовляючи: «Теплий Олекса випускає бджіл на весну».

Старший науковий співробітник НІЕЗ «Переяслав»                                Н.Д. Дем’яненко