ЗЕЛЕНА НЕДІЛЯ

Категорія: Історичний календар. Обрядовість Створено: Субота, 26 травня 2018, 18:48

Зелена Неділя – найпоетичніше свято, що тісно пов’язане з природою. В наш час – це складова християнського свята Трійці. В давні часи, в часи праслов’ян, це було цілком самостійне свято, яке тривало цілий тиждень. Починалося воно в четвер (на сьомому тижні по Великодню, цей день ще називали Семик) та закінчувалося наступного четверга, який мав назву Русальний великдень.

В першооснові своїй це свято предків, свято пошанування померлих. Відповідно, всі обряди, всі ритуали в ці дні були направлені на те, щоб  викликати з потойбічного світу та пошанувати померлі душі, а також духів (це малі божества: русалки, мавки та ін.). Вони повинні були допомогти тим, хто ще господарює на землі, виростити врожай. Адже, саме в цей час квітує жито, зріє садовина, городина. Щоб разом з добрими не потрапили злі, темні сили, щоб убезпечитись, вберегтись від них, іншими словами, від впливу негативної енергії і використовували трави-обереги.

На Семик дівчата влаштовували гуляння, завивали березу. Троїцькі вінки, що їх завивали на березі, означали перехід весни в літо. На початку літа звивають троїцький вінок з берези, потім купальський вінок з квітів і, врешті, жнивний вінок з жита чи пшениці. Подібно до того й барвінковий або рутяний вінок, що його плетуть для нареченої перед шлюбним вінцем, наче завершує її дівоцтво, весну її життя. Звичай завивання берези був  поширений на півночі та сході України. У центральній її частині в ці дні дівчата носили уквітчане вінками й стрічками деревце. На Полтавщині водили тополю, на Поліссі – куста.

Чи не найколоритніший елемент цих свят у наддніпрянських селах – віха. Ідея віхи –  тимчасова капличка і знак сонця, це і священне дерево і знак енергії. Це антена між землею і космосом, енергетичний коридор для енергообміну. Віху ставили в кожному кутку села, розбирали обов’язково на третій день, в іншому випадку почнуть мерти ті, хто ставив її, тобто молодь села. Траву з віхи не викидали, вона мала магічну силу, тому її згодовували худобі. Цими днями, зазвичай, ішов дощ.

У нашій місцевості Русальний великдень називають Сухим четвергом. В цей день не можна турбувати землю, бо буде велика посуха. Натомість, українці просушували одяг. На Правобережжі проводять русалок, всіх тих, кого запрошували на землю. На Поліссі ходили на кладовище, носили клечання, гарячі пироги, варені яйця.  Купатись на Зелені свята не можна.

Завсектором «Музей українських обрядів»                                                                        С. Зубер