ДО ДНЯ ВИШИВАНКИ У МУЗЕЇ ТРИПІЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ СТВОРЕНО ВИСТАВКУ «ТРИПІЛЬСЬКІ ОБЕРЕГИ. МИНУЛЕ. ТРАДИЦІЯ. СУЧАСНІСТЬ»

Категорія: Виставки Створено: Четвер, 21 травня 2020, 11:07
Notice: Undefined variable: info in /home/ksere795/niez.com.ua/templates/urbanlife/html/com_content/article/default.php on line 176

21 травня 2020 року ми відзначаємо День вишиванки. В Україні це свято започатковано із  2006 р.  На сьогодні це народне свято, яке відзначається щороку в третій четвер травня. Ідея акції «Всесвітній день вишиванки» належить студентці факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Лесі Воронюк. А поштовхом до реалізації ідеї та святкування стала вишиванка Ігоря Житарюка, яку він регулярно одягав на пари, як і чимало інших студентів. Леся запропонувала одногрупникам та студентам обрати один день і всім разом одягнути вишиванки. Спочатку вишиванки одягнули кілька десятків студентів та кілька викладачів факультету. Та вже протягом наступних років свято розрослося до всеукраїнського рівня, до нього почала долучатися українська діаспора по всьому світу, а також прихильники України.

До цьогорічного свята у Музеї трипільської культури НІЕЗ «Переслав» науковцями : Білоусько В.М., молодшим науковим співробітником науково-дослідного відділу археології НІЕЗ «Переяслав», Гайдаєнком І.В., ученим секретарем НІЕЗ «Переяслав», Тетерею Д.А., завідувачем науково-дослідного відділу археології НІЕЗ «Переяслав» – створено виставку «Трипільські обереги. Минуле. Традиція. Сучасність». На ній представлено унікальну орнаментовану кераміку трипільської культури та традиційні сорочки українців кінця ХІХ ст. – першої половини  ХХ ст.

Вишиванка відіграє особливу роль у духовному житті українців. Вона відноситься до національних святинь українців й уособлює у собі генетичний зв’язок багатьох поколінь протягом тисячоліть, символізує собою і несе в собі духовне багатство і високу мудрість. Вишиванка – сучасна назва вишитої сорочки. Вона різнитися кроєм, оздобленням, кольоруванням тканини та авторським виконанням. Традиційна сорочка становила основу народного вбрання. Шилася із білого домотканого полотна і вишивалася традиційними геометричними або рослинно-геометричними узорами, які передавалися із покоління у покоління. Вишиття наносилося на сорочки із сакральною, обереговою метою. Кожен символ, знак означав певне природне явище або певні бажані властивості людини, які необхідно було підсилити. Окремі знаки, спонукали до плодючості землі, родючості родини. Інші відтворювали певні стихії: вогонь, воду, повітря. Це все повинно було захищати та надавати певних життєвих сил людині.

Узори які ми бачимо на вишитих сорочках мають дуже давнє коріння, яке сягає у часи трипільської культури, що побутувала на наших землях з кінця VІ до початку ІІІ тис. до н. е. Шість тисяч років тому ці племена обробляли величезні лани зернових злаків, сіяли льон та коноплі. Подібно до українських селян вони будували  великі селища, розводили худобу, розвивали промисли й ремесла та поклонялися Великій Богині – Праматері Землі. Їх самоназва, як і значна частина предметів побуту і речей, загубилася у глибині віків. Сьогодні, завдяки невтомній праці археологів, вони відомі нам як «трипільці», що залишили спадок унікальну мистецьку спадщину. Яскравим її проявом є загадкові мальовані орнаментальні композиції на керамічному посуді та глиняна скульптура.

Починаючи з трипільських часів закладалися підвалини світогляду та сакрального світу аграрних суспільств, на яких пізніше шляхом чисельних трансформацій народних вірувань сформувалися світові релігії. Орнаментальні сюжети, закарбовані трипільцями на глиняному посуді, трактуються сучасними дослідниками як знакова система. У них відбилися уявлення про навколишній світ, міфічні персонажі та найдавніші сільськогосподарські календарі. За допомогою певних орнаментальних композицій давні традиції передавались майбутнім поколінням. Вони з часом у видозміненому та трансформованому вигляді вишилися на українських натільних сорочках.

Детально ознайомитися із матеріалами виставки можливо буде після закінчення карантину.

Молодший науковий співробітник НДВ археології НІЕЗ «Переяслав»                                     Білоусько В.М.

Переглянути відеопрезентацію: https://www.youtube.com/watch?v=ghMm8tSYxf0&list=PLzOBGkfNXNiITgF-dncqILIYnDUSSrMgk

 

афіша3.jpg