КУЛЬТУРНО-ПРОСВІТНИЦЬКИЙ ЗАХІД «ДІМ. ЖИТЛО. ТРАДИЦІЙНА УКРАЇНСЬКА ХАТА»

26 березня 2024 року у приміщенні комунального закладу «Переяславська публічна бібліотека» в рамках проєкту «Тиждень читання» відбувся культурно-просвітницький захід «Дім. Житло. Традиційна українська хата».

На зустріч завітали учні 7-Б класу Переяславського ліцею ім. І. Мазепи із викладачем Наталією Михайлівною Ємець.

Працівники комунального закладу підготували цікаву інсталяцію. Ліцеїсти ознайомилися із предметами традиційного побуту, які раніше були обов’язково в кожній українській хаті. Це рубель, з допомогою якого прасували одяг, ковганка, глиняний посуд для приготування та споживання їжі, декоративна плетена з лози ємність для писанок, сухоцвіти, ткані переяславські рушники.

Старший науковий співробітник НІЕЗ «Переяслав» Світлана Миколаївна Зубер розповіла відвідувачам про традиційну українську хату, вибір місця під житло, вибір часу для закладин хати, методи підбору деревини для зрубу, породи дерев, які на Переяславщині найчастіше використовувались з цією метою, які природні матеріали слугували для покрівлі. З цікавістю діти дізналися про поширену раніше форму колективної взаємодопомоги – толоку. Недарма в народі казали: «Без толоки як без руки: ні хати не зробиш, ні сіна не скосиш». Толока – справа почесна, сьогодні ти сусідові допоміг, а завтра сусід тобі допоможе. На завершення толоки кликали господиню, щоб вона «приймала» роботу та, жартуючи, купали її з господарем у глині. Обряд завершувався щедрим частуванням, адже за роботу грошей не брали, також веселощами, піснями.

А коли хата побудована, з нетерпінням чекали на обряд входження в нову домівку. Адже відомо, що українці належать до індивідуалістичного типу сім’ї і після одруження за всяку ціну хочуть відійти від батьків та жити окремо. Вселенню в нову хату відповідали певні часові параметри: остерігалися у високосний рік, щоб не на молодику і т.і. Господарі заходили з іконою, пікною діжею. Гості промовляли: «Щоб ваша хата була тепла й багата, а в ній усі здорові».

То ж пам’ятаймо про давню хату, колиску українського народу, де творилася його доля, де люди кохалися, народжувалися та помирали, поступаючись місцем прийдешнім поколінням. Всі ми звідти родом.

Старший науковий співробітник Музею українських обрядів                                        Світлана Зубер