Цього року прогресивна українська спільнота святкуватиме 390-у річницю переможної битви козаків із польським військом під Переяславом на Борисовому полі в кінці травня 1630 р. Це була перша велика перемога українського війська під проводом Тараса Федоровича (Трясила) і цю подію оспівав наш геніальний поет Т. Г. Шевченко в своїй поемі «Тарасова ніч»…
(Уривок)
На розпутті кобзар сидить
Та на кобзі грає;
Кругом хлопці та дівчата —
Як мак процвітає.
Грає кобзар, виспівує,
Вимовля словами,
Як москалі, орда, ляхи
Бились з козаками;
Як збиралась громадонька
В неділеньку вранці;
Як ховали козаченька
В зеленім байраці.
Грає кобзар, виспівує —
Аж лихо сміється...
"Була колись гетьманщина,
Та вже не вернеться.
Було колись — панували,
Та більше не будем!
Тії слави козацької
Повік не забудем!
. . . . . . . . . . . .
Обізвавсь Тарас Трясило
Гіркими сльозами:
"Бідна моя Україно,
Стоптана ляхами!"
Україно, Україно!
Серце моє, ненько!
Як згадаю твою долю,
Заплаче серденько!
Де поділось козачество,
Червоні жупани?
Де поділась доля-воля,
Бунчуки, гетьмани?
Де поділися? Згоріло
А чи затопило
Синє море твої гори,
Високі могили?
Мовчать гори, грає море,
Могили сумують,
А над дітьми козацькими
Поганці панують.
Грай же, море, мовчіть, гори!
Гуляй, буйний, полем!
Плачте, діти козацькії, —
Така ваша доля!
Обізвавсь Тарас Трясило
Віру рятовати,
Обізвався, орел сизий,
Та й дав ляхам знати!
Обізвався пан Трясило:
"А годі журиться!
А ходім лиш, пани-брати,
З поляками биться!"
І тоді відбулася переможна битва українського козацтва під проводом гетьмана (корсунського полковника) Тараса Федоровича-Трясила над польським військом. Ця перемога увійшла в історію як тріумф козацької стратегії та тактики.
Саме ця визначна подія в українській історії послужила започаткуванню науковими співробітниками науково-дослідного сектору Музей кобзарства НІЕЗ «Переяслав» – культурологічної акції «Кобзарський майдан».
Вперше це патріотичне видовище відбулося у 2015 р. Для проведення заходу було задіяно відкриту площадку скверу навпроти приміщення самого музею. Кожного року на культурологічне зібрання приїздять братчики Київського кобзарського цеху, під керівництвом його цехмайстра – Миколи Тихоновича Товкайла. Вони – послідовники тих незрячих мандруючих співців-старців України, які зберігали її історію, несли її від села до села простим посполитим. Несли те закличне слово правди, прагнення до волі, і цього слова – польський король боявся більше за проповідь православного священника. Король своїм воєначальникам, які йшли на прю в Україну давав суворий наказ: «З козачками ми і самі розберемося, а де будете бачити цих кобзарів, то січіть їх у пень!..» Спогади запорізьських літописів нас в цьому переконують. Про такі події було створено значний пласт українського героїчного епосу: запорізьські плачі (псальми), які згодом входять в історію як думи, історичні пісні, балади. Саме цей пласт народної творчості українців демонструють на зібранні кобзарського майдану братчики: Микола Товкайло, Ігор Безвербний (Ждан), Сергій Волченко, Василь Жованік, Михайло Коваль.
Не випадково для проведення Кобзарського майдану вибране місце в сквері, щоб присутні змогли поринути в атмосферу тих часів, коли кобзар на майдані, біля церкви, на базарі проповідував із своєю бандурою слово правди та любові до ближнього, до родини, до неньки України. Важко не погодитись, що в історії України козаччина стала однією з найяскравіших її сторінок. Сторінка ця писана не лише мечами і шаблями, а й піснями та думами. Саме ці епічні твори звучать у виконанні кобзарів. Аудиторією кобзарського майдану кожен рік є, в першу чергу наше юне підростаюче покоління. Це учні ЗОШ №2, №3, №1, гості міста, співробітники НІЕЗ "Переяслав", містяни які зацікавлено слухають виступи кобзарів.
Кожного року проводити таке велелюдне зібрання Музею кобзарства допомагають представники бізнесових організацій міста: директор Укрпромпостач – 95 Доброскок Сергій Григорович, директор товариства Переяслав-Хмельницький цегельний завод Павлюк Сергій Валерійович, один із засновників ТОВ СП «Саланг-Агро» Колихалов Ігор Іванович і, звичайно генеральний директор НІЕЗ «Перяслав» Лукашевич Олексій Михайлович.
Присутні на Кобзарському майдані натхненно і зацікавлено слухають співогру кожного кобзаря, історичні пісні чіпляють глибинні струни кожного серця.
З дітьми також проводяться водіння веснянки-хороводу «Подоляночка» та вивчаються обрядові народні пісні «Ой літає соколонько», «Киріє елейсон» (Господи, помилуй!) та Гімн України.
Кожного року, традиційно, по закінченню символічного кобзарського фестивалю всі присутні долучаються до частування кобзарською кашею та узваром. Відомо, що прекрасна українська традиція спільної трапези обєднує усіх присутніх в благих намірах.
Патріотичний музейний проект – Кобзарський майдан, що був започаткований п’ять років тому, відкриває можливість формувати в усіх присутніх і, в першу чергу, в підростаючого покоління – правдиве уявлення про унікальне явище української етнічної культури – кобзарство.
Молодший науковий співробітник НДС «Музей кобзарства» Наталія Костюк
(Фотосвітлини Дмитра Тетері, Ігоря Гайдаєнка, Володимира Набока – проведення Кобзарського майдану у 2016, 2017, 2018, 2019 р р.)
-
Title
Title
-
Title
Title
-
Title
Title
-
Title
Title
-
Title
Title
-
Title
Title
-
Title
Title
-
Title
Title
-
Title
Title
-
Title
Title
-
Title
Title
-
Title
Title
-
Title
Title
-
Title
Title
-
Title
Title
-
Title
Title
-
Title
Title
-
Title
Title
-
Title
Title
-
Title
Title
-
Title
Title
-
Title
Title
-
Title
Title
-
Title
Title
-
Title
Title
-
Title
Title
-
Title
Title
-
Title
Title
-
Title
Title
-
Title
Title
-
Title
Title
-
Title
Title
-
Title
Title
-
Title
Title
-
Title
Title
