У МУЗЕЇ ТРИПІЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ВЧИЛИСЬ ВИШИВАТИ МЕРЕЖКУ

Серед розмаїття української художньої творчості неповторною і неперевершеною є вишивка. Здавна кожна дівчинка із 6-7 років навчалася вишивати у своєї мами або бабусі. Із відрізку тканини та ниток кількох кольорів українські жінки створювали справжні шедеври народного мистецтва. Давні орнаменти – це складна мова, яка розповідає про думки, почуття, пізнання світу, надії та страждання, красу та щастя. У стібках голки і нитки давні традиції і звичаї передавалися тисячоліттями.

31 березня 2019 р. у Музеї трипільської культури Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» у рамках науково-освітнього проекту «У музейному колі. Зберігаємо традиції» навчалися вишивати давньою українською технікою – мережкою. На захід до музейної аудиторії завітали небайдужі до рукоділля місцеві пані та музейні працівники.

Дмитро Тетеря, завідуючий науково-дослідним відділом археології НІЕЗ «Переяслав», представив гостям вироби із використанням різноманітних видів швів і технік вишивання. Валентина Білоусько, молодший науковий співробітник відділу, розповіла про мережку, яка була здавна відомим і популярним видом рукоділля у різних регіонах України та провела майстер-клас із вишивки мережкою. Цією технікою прикрашали сорочки, і жіночі, і чоловічі, рушники, серветки, скатертини. Нею також з’єднують, замість швів, різні частини одягу. Шиють мережку переважно білими або ж близькими до тону тканини нитками.

Учасники дійства отримали можливість вивчити основні вишивальні елементи мережки – однобічний, двобічний та розділений прутик. Та опанували техніку вишивання «полтавської» мережки – прутик з настилом через чисницю.

На наступних зустрічах плануємо вивчати мережку “затяганка” та мережку “шабак”.

Молодший науковий співробітник НДВ археології НІЕЗ «Переяслав»                             Валентина Білоусько