Знайомство з історією Переяслава часів Київської Русі

Категорія: Культурно-освітні заходи Створено: Четвер, 07 лютого 2019, 15:43

6 лютого 2019 року в рамках співпраці Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» з Комунальним закладом Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницький ліцей-інтернат «Патріот» для учнів 9 класу було проведено лекцію «Архітектура Переяслава часів Київської Русі». Під час лекції учнівська молодь ознайомилась з історією нашого стародавнього міста за часів правління ним великих давньоруських князів, дізнались про життя та діяльність двох найвідоміших переяславських єпископів, а нині святих покровителів нашого міста – Єфрема та Симеона. Адже, як пише давній літопис, в 907 році Переяслав постає значним економічним та політичним центром молодої Руської держави, третій за значенням після Києва та Чернігова. Переяславль ХІ - ХІІ ст. вимальовується ще й значним культурним центром: тут були школи при монастирях та церквах, одна із перших лікарень на Русі (є згадка у літописі, яка відноситься до ХІ ст.). Існувало й власне літописання, про що свідчать численні уривки, які потрапили до літописних списків (насамперед, Лаврентієвського). Переяславський літопис зберігався при Михайлівському соборі. Записи до нього вносили освічені монахи-літописці й, мабуть, власноруч деякі єпископи, такі як Єфрем, Сильвестр, Лазар. Та серед культурних надбань княжої доби в першу чергу виділяється архітектура.

Важливе значення в давньоруський час відігравали фортифікаційні споруди. Давній Переяслав був укріплений потужними валами та ровами. Вулиці міста сходились до воріт, яких було щонайменше три: Кузнечі, Київські та Альтицькі. Для Переяслава, так само як і для інших давньоруських міст, характерна стабільність у плануванні кварталів і вулиць: археологічні дослідження показують відновлення житлових будівель, що загинули, наприклад, в результаті пожежі, на старих місцях.

Кам’яне будівництво потребувало великих затрат праці та засобів і було доступне лише багатим феодалам, князям та церкві. Будівництво храмів мало звеличувати християнську релігію, показати простому народу силу, владу і всемогутність церкви та феодальної держави. Але кам’яні будівлі були нечисленні. Основна міська забудова була дерев’яною.

Найвидатнішою кам’яною будівлею древнього Переяслава, перлиною дитинця, був Михайлівський собор, декілька разів згадуваний у літописах. Частина фундаментів та стін собору розкрита розкопками і для збереження цих залишків над ними побудований павільйон. До монголо-татарського нашестя собор служив усипальнею князів - представників переяславської гілки роду Мономаховичів.

Друга будівля, згадувана літописом в 1089 році - Єпископські ворота, тобто міська брама з надбрамною церквою Св. Федора. (рис.15) Вона була парадним в’їздом у місто і знаходились неподалік Михайлівської церкви. Від брами відходила кам’яна стіна, що оточувала резиденцію переяславських єпископів - Єпископський двір. Надбрамна церква Св. Федора Стратилата всередині була прикрашена фресковим розписом, полив’яними плитками, купол покритий свинцевими листами, про що свідчать знахідки під час розкопок. Єпископській брамі, як і Михайлівському собору, притаманні простота та монументальність форм та ліній.

Крім величного Михайлівського собору, переяславські кам’яні храми вирізнялись невеликими розмірами – це був тип малого храму, призначеного для феодального двору або монастиря.

Одним із таких прикладів малого храму є церква Андрія, що згадується в літопису і розкопана в 1956 році. Це був невеликий безстовпний храм з трьома апсидами та галереями. Його залишки знаходяться за 40 м від Єпископських воріт. Ця обставина дозволила з’ясувати назву пам’ятки, оскільки в літопису чітко вказано: «церква Андрія біля воріт».

Церква Володимира Мономаха розкопана на сучасній площі Переяславської ради, в її північно-східному куті, і входила в архітектурний ансамбль княжого двору: 1098 р. «...заложи Володимер церковь камяну святое Богородице, Переяславли, на княже дворе» (Іпатіївський літопис).

На дитинці досліджені ще два невеликі мініатюрні храми. В 1953 році М.К.Каргер розкопав безіменну однонефну безстовпну церкву ХІ ст. на ділянці по вул. Успенській (кол. Радянській), 26. Залишки другого храму ХІІ ст. (його розмір 9,8 х 6,8 м) знаходяться в підвалі сучасної Успенської церкви і були розкопані ще в ХІХ ст.

Єпископський палац-будівля знаходилася на території Єпископського двору, за 50 м на північний-захід від Михайлівської церкви.  Під час розкопок було знайдено рідкісну свинцеву печатку єпископа з грецьким написом, із зображенням Богородиці й архангела Михаїла. Ці факти дозволили припустити, що будівля, можливо, являлась резиденцією єпископів і митрополитів переяславських.

Під час розкопок 1958 р. також досліджено склоробну майстерню ХІ століття на дитинці, недалеко від Єпископського палацу. Це була кругла або напівкругла цегляна будівля, викладена із плінфи ХІ ст. (на жаль, щільна сучасна забудова не дозволила повністю розкопати цю споруду). Вона входила до комплексу Єпископського двору і прилягала безпосередньо до валу. В майстерні виготовлялось різнокольорове скло - смальта, із якої викладалися мозаїки - як настінні, так і на підлогу.

Церква ХІІ ст. (Воскресінська) являла собою трьохнефний шестистовпний храм з трьома напівциркульними апсидами зі східного боку. На прикладі цієї церкви можна прослідкувати зміни методів та способів будівництва на протязі ХІ - ХІІ ст.

Ще однією пам’яткою кам’яної архітектури на території „окольного граду” є церква Спаса– невеликий двостопний храм-усипальня з двома входами. Техніка змішаної кладки на розчині вапна з товченою плінфою, - аналогічна техніці будівництва більшості кам’яних споруд дитинця, таких як собор Св. Архістратига Михаїла, церкви Св. Андрія та ін.

Про те, що названа церква була усипальнею якоїсь знатної боярської родини, свідчать поховальні споруди – склепи та шиферні саркофаги, виявлені у різних її місцях.

Отже, учні дізналися, що завдяки широким археологічним дослідженням вдалося вирішити цілу низку проблем як власне давньої архітектури, так й історичної топографії та історії міста. Однак, залишилось багато невирішених питань, розв’язання яких є можливим лише при подальших археологічних дослідженнях.

Старший науковий співробітник Науково-дослідного відділу археології                           Костенко Н.В.